Провали системи безпеки MotoGP

Нестача маршалів та невчасно виставлені прапори внаслідок поганої організації призвели до трагічної та фатальної аварії Борхи Гомеза, що вкотре підкреслило дірки в протоколах безпеки та їх виконання від Міжнародної Мотоциклетної Федерації (FIM). Гомеса вбило не падіння з мотоцикла, а збивший його мотоцикл іншого пілота, який впав, вочевидь через відсутність маршалів, які в викинули жовтий прапор. Цієї трагедії могло б не бути. Крім всього іншого - Федерація прийняла рішення проводити гонку далі, а гонщики, схиливши голови, безвольно погодились їхати після такої трагедії.  

Заходи безпеки на самих трасах розвиваються та прогресують. З приходом Дорни було прибрано вуличні треки, постійно моніторяться та еволюціонують розміри та форми зон вильоту з гравію навколо траси. Проте ніщо не може бути ідеальним, правда ж? 

Так, гравій та бар'єри можуть полегшити силу удару та швидше зупинити мотоцикл, проте неправильний його розмір може навіть погіршити ситуацію. Занадто велике каміння призводить до більшого забиття. Фабіо ді Джіаннантоніо після аварії під час тестів у 2023 році розповідав, що падіння на гравій великого розміру відчувається навіть гірше, нід падіння на асфальт. Марк Маркез після аварій в практиках під час гран-прі Нідерландів жалівся на розмір каменю і незаплановану пластику підборіддя.

З 2018 року стало обов'язковим використання усіма гонщиками усіх категорій ,що підпорядковані федерації системи подушок безпеки(airbags), що розриваються під час аварії та надають додатковий захист. В теорії-чудово, на практиці, здавалося б, також. Проте питання до виробників, у яких костюми відкриваються на гонщиках навіть після проведених перевірок якості (питання до них також). Була ситуація, коли у Фабіо Квартараро розстібнувся костюм під час гонки в Каталонії 2021 року і він прям так її і закінчив, за що після отримав 3-секундне пенальті з поясненням про “недотримання правила про коректне носіння костюма та грудного захисту під час гонки”. Ситуація не одноразова, з нещодавно розпочатим розслідуванням над причинами з яких розстібнувся костюм Франко Морбіделлі під час його аварії в спринті гран-прі Німеччини. Ну і те саме було у Хорхе Мартіна, але він умудрився защіпнути блискавку на ходу. 

Очевидно, що airbags не є 100% захистом, тому травми різної ступені важкості трапляються регулярно. Тут відкривається неочевидний мінус подушок безпеки. Якщо раніше аварія несла більші наслідки, гонщики мали брати більші паузи та загоювали всі свої травми, включно з контузіями, то зараз період лікування значно скоротився і травми по типу струсів і контузій частіше ігноруються самими ж райдерами. Виходом проти цього мали бути б протоколи медичної перевірки, прописані в правилах, але, на жаль, вони не не працюють, як мали. Сомкіат Чантра жалівся на запаморочення в голові з яким їхав всю гонку після аварії у практиці. Хорхе Мартін поїхав в Катарі з єдиним бажанням-доїхати, бо був очевидно фізично не готовим, що призвело до ще гірших травм. 

Лікарі,що проплачені самими організаторами перегонів та лікарі, що не тримають медичну таємницю (2015 рік нагадує про себе всюди) є частиною проблеми також.

В правилах чітко прописано, що медичний чек-ап включає в себе фізичну та психологічну готовність гонщиків. Але про ментальний аспект не говориться майже взагалі. Немає ніяких алгоритмів та навіть елементарної підтримки для гонщиків після аварій або інцидентів. Після смерті Борхи під час практики багато гонщиків висловили протест проти гонки в неділю, проте вони не були почуті і гонка відбулася всеодно. 

Захист та безпека в мото-перегонах розвивається, проте іноді здається, що все зроблено з якоюсь недбалістю, легким “і так піде” та надіями на краще. Кожна з вищезгаданих проблем та питань могли б бути вирішені, аби лише цьому справді приділялося більше уваги та ретельності. 

Мотогонки справді небезпечні і це є частиною цього спорту, проте, якщо навіть просто закрити дірки у вже існуючих правилах та дотримуватися їх можна зробити ситуацію значно краще.