Carlo Ubbiali

Карло Убіаллі народився в Бергамо. Його кар’єра припала на особливий період: Європа тільки відновлювалася після Другої світової війни, і разом із нею відроджувалася італійська мотоциклетна промисловість. Саме тоді починали будувати свої спортивні імперії Mondial, Moto Guzzi, Gilera та MV Agusta.

Уббіалі почав ганяти ще до появи чемпіонату світу. У 1947 році, у 17 років, він взяв участь у місцевій гонці Circuito delle Mura di Bergamo на DKW 125. І навіть переміг. Щоправда, результат анулювали: Карло ще не досяг дозволеного для участі віку. 

Через два роки, у 1949-му, FIM організувала перший в історії сезон чемпіонату світу з шосейно-кільцевих мотоперегонів. Двадцятирічний Уббіалі був тут як тут: одразу почав виступати у класі 125 см³ за MV Agusta. 

У 1950 році він перейшов до іншого італійського виробника — FB Mondial. І саме з Mondial прийшов його перший великий успіх: у 1951 році Карло став чемпіоном світу в класі 125 см³. Йому був лише 21 рік.

Але командою, з якою зрештою буде пов’язана майже вся його легенда, стала все ж таки MV Agusta.

У 1953 році Карло Уббіалі повернувся назад до MV і більше виробника не змінював. Саме в цей період маленька італійська компанія графа Доменіко Агусти перетворювалася на головну силу світових мотоперегонів. Як ив бачите по датам, Уббіалі був одним із тих, хто створював її переможну репутацію ще за десятиліття до Джакомо Агостіні.  

У 1955 році Карло знову став чемпіоном світу в 125 см³ і паралельно почав виступати у класі 250 см³.

А вже наступний сезон показав, наскільки він був сильним.

У 1956 році Уббіалі одночасно виграв чемпіонати світу 125 і 250 см³ (тоді ще так можна було). У класі 250 він переміг у кожній гонці сезону, в якій стартував, а в 125 виграв усі, крім однієї. 

Він був невисоким і легким гонщиком, тому ідеально підходив для малокубатурних машин. У ті роки MV Agusta фактично розподіляла своїх пілотів за фізичними параметрами: більші гонщики виступали на 350 і 500 см³, легші — на 125 і 250. Саме тому Уббіалі, попри свої результати, так ніколи й не отримав справжньої можливості перевірити себе у 500 см³ — тодішньому королівському класі. Він прийняв рішення команди і не намагався його оскаржувати. 

Зате у своїх класах він став майже недосяжним.

Після титулів 1956 року він знову став чемпіоном 125 см³ у 1958-му. А завершення його кар’єри було взагалі надзвичайним: у 1959 році Уббіалі знову виграв обидва чемпіонати — 125 і 250, а в 1960-му повторив цей дубль ще раз.

У підсумку за кар’єру він здобув дев’ять титулів чемпіона світу: шість у класі 125 см³ і три у 250 см³. На його рахунку також 39 перемог у Гран-прі, вісім титулів чемпіона Італії та п’ять перемог на Tourist Trophy острова Мен, який у ті роки був етапом чемпіонату світу. 

Але Уббіалі вирізнявся не лише результатами.

Він не був типовим образом відчайдушного гонщика 1950-х. Карло славився дуже чистою, спокійною і розрахованою їздою. Його сильною стороною була тактика: він умів оцінювати темп суперників, берегти техніку і атакувати тоді, коли це було справді потрібно.

Для тієї епохи це мало ще одне важливе значення — він умів залишатися живим і цілим.

Офіційна біографія MotoGP особливо відзначає незвичайний факт: за всю кар’єру Уббіалі не пережив жодної серйозної аварії. У 1950-х, коли траси майже не мали зон безпеки, а важкі та смертельні аварії були частиною повсякденності мотоперегонів, це багато говорить про його стиль.

І так само незвично Уббіалі завершив кар’єру.

Він не пішов тому, що став повільним, втратив місце в команді чи перестав перемагати. У 1960 році Карло став чемпіоном світу одразу у двох класах — 125 і 250 см³, після чого у віці лише 31 року просто залишив професійні перегони.

Вдумайтесь: останній сезон його кар’єри завершився двома чемпіонськими титулами. Він пішов перебуваючи на вершині.

У 2001 році його офіційно включили до числа MotoGP Legends. Він помер 2 червня 2020 року в рідному Бергамо у віці 90 років.

Карло Уббіалі залишився одним із найуспішніших гонщиків в історії чемпіонату світу: 9 чемпіонств і 39 перемог у Гран-прі.