Brno: траса, що народжена із чеської інженерної культури

Brno - це місце, де мотоспорт виріс природно: з доріг, пагорбів, лісів і … чеської інженерної культури. Перші великі перегони тут стартували ще у 1930 році на старому Масариковому кільці — 29-кілометровому дорожньому маршруті через села й ліси навколо Брно. Мотоцикли вперше поїхали тут в 1950 році, а Чемпіонат світу з Гран-прі дебютував у 1965 році. Це був швидкий, довгий, небезпечний і, буквально смертельно небезпечний трек - летальність тут була надзвичайно високою. До речі, трек назвали на честь першого президента Чехословаччини Томаша Гарріга Масарика. 

І не випадково саме Чехія так рано прийняла мотоциклетні й автомобільні перегони. Це країна інженерів. Брно та Чехословаччина у цілому в міжвоєнний період були місцем, де механіка, зброярство, мотоцикли й автоспорт існували майже в одному світі. Один із найвідоміших прикладів — британський кулемет Bren. Його назва буквально складається з BR, що значить Brno і EN — Enfield. Цей всесвітньо відомий кулемет був розроблений у Брно, адаптована й виготовлений у британському Енфілді.

Той самий зв’язок між мотоциклами й інженерією видно і в історії Jawa. До мотоциклів це підприємство займалося військовим виробництвом, зокрема виробництвом ручних гранат і таке інше. А коли ринок зброї просів, Янечек переключився на мотоцикли — так у 1929 році з’явилася Jawa - мотоциклетний бренд, як ми його знаємо. 

У 1930-х до Jawa приїхав британський мотогонщик і конструктор Джордж Патчетт, аби допомагати створювати мотоцикли Jawa. Він жив якийсь час у цьому чеському середовищі, де військова техніка була всюди і він приноровився розробляти у тому числі війському техніку. Пізніше Патчетт повернувся до Британії й розробив пістолет-кулемет, який став відомий як Sterling, який британська армія стала використовувати у 1953 році. Дайте цій думці настоятись: мотогонщик винайшов по волі випадку кулемет! Знай наших!

І ось у цьому вся краса Brno. Тут перегони проростають із місцевої ДНК: дороги, пагорби, техніка, заводи, інженери, зброярі, мотоцикли. Саме тому Brno відчувається так само органічно, як Mugello чи Phillip Island. Крім всього іншого його не ламали дурними шиканами, бо якийсь із поворотів здався комусь надто швидким. Його сила саме в тому, що він залишився треком старої школи: швидким, широким, чесним.

Не багато в календарі треків, які створені для сучасних прототипів. Це Муджелло, Ассен, Філіп Айленд і, звісно, Брно. Саме тут гонщик може повністю розкрити потенціал своєї машини, і саме тут вирішальну роль відіграє майстерність пілота.

Поряд із Хересом, Ле-Маном, Ассеном та Заксенрингом, Брно належить до трас, які практично завжди збирають аншлаги. Понад 100 000 уболівальників приїжджають сюди, щоб вшанувати богів швидкості.
До падіння «залізної завіси» у 1989 році гонки проходили на вуличній трасі, яка пролягала дорогами навколо Островачіце, піднімалася вгору пагорбами й спускалася назад через ліси, де сьогодні розташований сучасний Автомотодром Брно.

Коли в 1973 році Джакомо Агостіні відмовився виступати на Tourist Trophy після загибелі свого друга Джільберто Парлотті, це фактично стало початком кінця епохи вуличних трас у чемпіонаті світу. У 1985 році тодішній уряд Чехословаччини побудував новий автодром тут на пагорбі. Новий трек зберіг душу старої вуличної траси, але був значно безпечнішим.

І вийшов справжній шедевр. Траса має практично все, чого можна бажати від сучасного автодрому MotoGP. Єдине чого тут немає, так це за довгої прямої. Найдовша пряма тут має лише 636 метрів, тому максимальні швидкості тут значно нижчі, ніж у тому ж Муджелло - 321,4 км/год у Брно проти 368,6 км/год у Тоскані. Але від цього траса не стає менш складною чи менш цікавою.

Швидкі дуги, довгі спуски та неймовірно круті підйоми роблять Брно справжнім випробуванням як для гонщика, так і для техніки. Ось що про цей трек сказав Діджианантоніо:

Особливо вражає так званий “Horsepower Hill” - підйом, який починається незабаром після десятого повороту й триває аж до фінальної шикани. На відрізку приблизно в один кілометр траса піднімається на 70 метрів угору.

Телевізійні камери та фотографії зовсім не передають масштабу цього підйому. Це більше нагадує гірський перевал, ніж гоночну трасу. І саме завдяки цьому Брно є таким особливим.

Окрема історія - це вболівальники. Минулого року на Гран Прі Брно приїхали понад 95 тисяч людей. Історичний центр Брно під час гоночного вікенду перетворюється на справжнє свято. У місто з’їжджаються фанати з усієї Європи, а потім трамваями та автобусами вирушають на трасу - сполучення тут прекрасне. Громадський транспорт тут працює бездоганно, логістика проста, а сама атмосфера від цього стає лише кращою. 

Якщо Liberty Media шукає приклад того, як потрібно організовувати Гран Прі поруч із великим містом, Брно є чудовим зразком.